У Музеї народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького відкрили відреставровану хату з с. Зарічово Перечинського району Закарпаття. Про це повідомляється на сторінці Музею у соціальній мережі Facebook.
На входинах до лемківської хати (нещодавно відреставрованої) було усе, як і сотню років тому: її обкурювали зіллям, пускали всередину півня і кота, кропили кути свяченою водою, вносили ікону, хліб і діжу на тісто, примовляли, як годиться, співали лемківських пісень і навіть затанцювали "Канаду".
За даними "", голова Львівського обласного товариства лемків Степан Майкович повідомив, що лемківську громаду дивує те, що на відкриття лемківської хати запросили "сусідів і родичів", але не покликали самих лемків.
"На жаль, нас не кликали і ми дуже обурені. Тривалий час ми давали кошти на утримання цієї хати. Вона була у жахливому аварійному стані. Минулого року ми купували матеріал і накривали, щоб вберегти її від цілковитого руйнування. Вона десь чотири роки була у занедбаному стані. Ми просили її відреставрувати. І ось це зробили, але, на жаль, нас забули на це свято запросити", - сказав Степан Майкович.
Цікавою є історія цієї хати у Музеї. Як йдеться у описі об’єкта, будівля споруджена в 1920 році місцевим майстром Михайлом Пекарем. У плані хата складається з власне хати (хижі), сіней, комори, стайні і боїща (стодоли). Зруб будівлі з букового кругляка. Подекуди підтесаного. Щілини між вінцями закладені глиною. Глиною з половою зарівняно також поверхні стін всередині хижі, сіней, комори. Така обробка глиною дерев’яного зрубу з’явилась тут на початку ХХ ст. Житлова частина будівлі має чотири шестишибкові вікна: одне на головному фасаді, одне в запічній стіні, двоє спарених – у причілковій стіні. Особливістю житла є піч з отвором до причілкової стіни, що навпроти входу. Над ним є дашок (капа), що з’єднаний з димоходом, який лежить над піччю і виводить дим до сіней. Хата була перевезена до музею в 1973 році і експонувалася у секторі "Лемківщина".
В Музее народной архитектуры и быта им. Климентия Шептицкого открыли отреставрированный дом из с. Заречево Перечинского района Закарпатья. Об этом сообщается на странице Музея в социальной сети Facebook.
На новоселье в лемковском дома (недавно отреставрированно) было все, как и сотню лет назад: его окуривали зельем, пускали внутрь петуха и кота, кропили углы святой водой, вносили икону, хлеб и кадку на тесто, приговаривали, как положено, пели лемковские песни и даже заплясали "Канаду".
По данным "", председатель Львовского областного общества лемков Степан Майкович сообщил, что лемковскую общество удивляет то, что на открытие лемковского дома пригласили "соседей и родственников", но не позвали самых лемков.
"К сожалению, нас не звали и мы очень возмущены. Долгое время мы давали средства на содержание этого дома. Он был в ужасном аварийном состоянии. В прошлом году мы покупали материал и накрывали, чтобы уберечь его от полного разрушения. Он где-то четыре года был в запущенном состоянии. Мы просили его отреставрировать. И вот это сделали, но, к сожалению, нас забыли на этот праздник пригласить", - сказал Степан Майкович.
Интересна история этого дома в Музее. Как говорится в описании объекта, здание построено в 1920 году местным мастером Михаилом Пекарем. В плане дом состоит из собственно дома (хижи), сеней, кладовой, конюшни и боища (сарай). Сруб здания из букового булыжника. Кое-где подтесанного. Щели между венцами заложены глиной. Глиной с половой заделаны также поверхности стен внутри хижины, сени, кладовые. Такая обработка глиной деревянного сруба появилась здесь в начале ХХ в. Жилая часть здания имеет четыре шестишибковые окна: одно на главном фасаде, одно в запечерй стене, двое спаренных - в боковой стене. Особенностью жилья является печь с отверстием в боковой стене, напротив входа. Над ним козырек (капа), который соединен с дымоходом, который лежит над печью и выводит дым в сени. Хата была перевезена в музей в 1973 году и экспонировалась в секторе "Лемковщина".
