Кожне велике місто має свою візитну картку – пам’ятник, парк чи якусь будівлю або іншу архітектурну конструкцію, за якою одразу можна його впізнати. Оперний театр Львів представляє у дуже вигідному світлі, адже його споруда має форми Ренесансу та бароко, вона багата на скульптурний декор, мармурове оздоблення, ліпний орнамент, позолоту та розпис. Це свідчить про розвинену культуру та про дбайливе ставлення до історії.

Історія будівництва

Наприкінці XIX століття Львів, який на той час належав до складу Австро-Угорщини та мав назву Лемберг, не мав окремої будівлі театру. Але статус столиці великої австрійської провінції цього потребував. Саме тому у 1895 році був об’явлений конкурс на найкраще вирішення цього питання. Найкращим проєктом визнали роботу Зігмунда Горголєвського, директора Львівської вищої художньо-промислової школи. Оскільки на той час вільного місця у центрі вже не було, він запропонував перекрити річку Полтву, яка протікала містом, бетонними плитами. Після схвалення цієї ідеї розпочалося будівництво, яке тривало три роки. Керував ним львівський інженер Іван Левинський.

Урочисте відкриття Великого міського театру відбулося 4 жовтня 1900 року. На ньому були присутні різні діячі культури того часу: письменники, композитори, художники. Першою виставою, яку побачила нова театральна сцена, була драматична опера «Янек» польського композитора та піаніста Володислава Желеньського.

Архітектура театру

Міський театр побудований з цегли на залізобетонному фундаменті. Під час його будівництва були використані найновітніші інженерні рішення того часу.

Фасад будівлі відрізняється складністю та великою кількістю деталей. Величні колони, балюстради та скульптури прикрашають будівлю з усіх боків. На головному карнизі розташовані усі музи та ще група з десяти фігур. Верх фронтону завершується трьома скульптурами бронзовими скульптурами Геніїв. Геній Слави тримає у піднятих догори руках вкриту позолотою пальмову гілку як символ нагороди.

Над створенням цих скульптур працювали видатні митці того часу – Баронч, Войтович та Попель.

Внутрішнє оздоблення Міського театру Львова також вражає. Скульптури, живопис, позолота, мармур, дзеркала – все це гармонійно поєднане у складні композиції, які можна розглядати годинами.

Чотириярусний глядацький зал має форму ліри та може вмістити тисячу відвідувачів.

Важкі часи

Через економічну кризу у 1934 році театр було закрито.

У 1939 році після певних політичних подій театр знову відкрився, і тепер отримав іншу назву – Львівський державний оперний театр.

Під час другої світової війни завдяки героїчному вчинку армії театр вдалося врятувати від руйнування.

У 1956 році Оперний театр отримав ім’я видатного українського письменника Івана Франко, а згодом – статус академічного.

Оперний театр Львова у наші часи

На честь сторіччя побудови театру йому було присвоєне нове ім’я і зараз він має офіційну назву – Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. А. Крушельницької.