Завтра, 21 червня, Львів попрощається з п’ятьма Героями – Максимом Василишиним, Назарієм Гладким, Артемієм Димидом, Зіновієм Садовим, Олександром Сємаком, які загинули у боротьбі з російськими загарбниками. Чин похорону відбудеться в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, поховають військовослужбовців на Личаківському кладовищі, лише Назарія Гладкого на рідній Івано-Франківщині. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до церемонії прощання з Героями та утриматися від проведення розважальних заходів та святкувань.

Об 11:00 розпочнеться Чин похорону Артемія Димида та Назарія Гладкого, 11:30 - міська церемонія прощання (пл. Ринок). Артемія Димида поховають на Личаківському кладовищі (близько 12:00), а Назарія Гладкого на Івано-Франківщині.

О 15:00 розпочнеться Чин похорону Максима Василишина, Зіновія Садового та Олександра Сємака. 15:30 – міська церемонія прощання з Героями (пл. Ринок).

Опісля церемоній прощання на площі Ринок, похоронні процесії рухатимуться до Личаківського кладовища за маршрутом: Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11) – пл. Катедральна – пл. Ринок (міська церемонія прощання) – вул. Руська – вул. Підвальна – вул. Володимира Винниченка – пл. Соборна – вул. Пекарська – вул. Шімзерів – вул. Мечникова – Личаківський цвинтар (поле почесних поховань №86-А).

На будівлях вздовж маршруту колони вивісять синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою.

Біографічні довідки Героїв

Максим Василишин (09.11.2003-18.06.2022). Уродженець міста Новий Розділ Львівської області. Навчався на першому курсі Львівського торговельно-економічного університету. Захоплювався подорожами, мріяв розпочати власний бізнес. Кредом життя Максима Василишина було: «Радій кожному дню».
Із початком повномасштабного вторгнення росії добровільно став на захист Батьківщини від російських окупантів. Обороняв столицю у складі окремого загону спеціального призначення «Азов», згодом перейшов до 49-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ Збройних сил України «Карпатська Січ».

У Максима Василишина залишилися мама, тато та молодший брат.

Назарій Гладкий (04.07.2000-18.06.2022). Уродженець села Залип’я Івано-Франківської області. Закінчив ліцей №57 імені Короля Данила Львівської міської ради. Навчався у Національному університеті «Львівська політехніка». Захоплювався грою в регбі, був членом спортивного клубу «Леви».
Із початком повномасштабного вторгнення активно займався волонтерською діяльністю – входив до складу благодійної організації «Українська студентська ліга» та був волонтером у одному із територіальних підрозділів ЦНАП м. Львова. На початку червня добровільно став на захист Батьківщини. Солдат. Проходив військову службу у лавах 49-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ Збройних сил України «Карпатська Січ». У Назарія Гладкого залишилися батьки та двоє молодших братів.

Артемій Димид (04.07.1994-18.06.2022). Учасник Революції Гідності, боєць АТО, захищав Батьківщину у складі батальйону спеціального призначення «Гарпун» та окремого загону спеціального призначення «Азов».
Львів’янин. Син іконописиці Іванни Крип’якевич-Димид та першого ректора Українського Католицького Університету, капелана Майдану Михайла Димида. Правнук українського історика Івана Крип’якевича, а також підпільного священика Артемія Цегельського. Учень Львівської академічної гімназії, Львівського фізико-математичного ліцею, випускник кафедри історії УКУ.

Із семирічного віку був членом та виховником української скаутської організації «Пласт». Захоплювався екстремальними видами спорту: стрибками з парашутом, гірськими лижами та походами. Відвідав понад 50 країн світу. Тисячі кілометрів подолав мотоциклом у захоплюючих мандрівках.

Із початком повномасштабного вторгнення за власним бажанням повернувся зі Сполучених Штатів, щоб боронити Україну від російських окупантів. Артемій Димид загинув під мінометним обстрілом, захищаючи незалежність України.

Зіновій Садовий (10.04.1974-17.06.2022). Уродженець села Тучне Львівської області. Закінчив місцеве професійне училище за спеціальністю «столяр». Проходив військову службу у саперних військах у місті Новоград-Волинському.
У мирний час певний період працював за кордоном, а також на підприємствах «Електроконтакт-Україна» та «Агрофірма «Дзвони».  

Із початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на війну. Солдат. Проходив службу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Зіновія Садового залишилися син, донька, невістка, онука, сестри, брат та тітка.

Олександр Сємак (28.08.1966-14.06.2022). Уродженець хутора Шевченко Донецької області. Наприкінці 80-х років проходив військову службу на посаді прикордонника на території тогочасної Грузинської РСР.
Після закінчення служби протягом 35 років пропрацював на шахті. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації родина Олександра Сємака переїхала до Львова.

Солдат. Проходив військову службу у 10-му мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

У Олександра Сємака залишилися дружина та донька.