"Недавняя новость о том, что под Киевом снова были обнаружены “потерявшиеся” отходы из Львова, напомнила мне о событиях полугодичной давности и стала основой для этой публикации", - пишет журналист, общественный деятель и политический эксперт Михаил Кириленко в Facebook.
Далее - прямая речь.
"Эпопея под названием "Львовский мусор" началась более полугода назад. Хотя, не сомневаюсь в том, что эта проблема была актуальна гораздо раньше, но, как и бывает в подобных ситуациях, произошло событие, которое не только открыло глаза общественности, но и сделало невозможным дальнейшее замалчивание этой проблемы. Я говорю о пожаре на Грибовицкой свалке, когда в результате схода "мусорной лавины" погибли три спасателя ГСЧС и сотрудник коммунальной службы.
После этого инцидента Грибовицкая свалка, которая являлась одной из крупнейших на территории Львовской области, перестала принимать отходы, а значит, мусор из Львова вывозить стало просто некуда. Стоит отметить, что до ЧП мусор в эти места вывозился в течении 25 лет по 600-700 тонн в день. Разумно предположить, что рано или поздно количество отходов должно было превысить допустимые нормы и привести к "мусорному коллапсу". Что, собственно говоря, и произошло.
Реакция жителей Львова и области не заставила себя ждать. Первая волна недовольства началась сразу после того, как пришло понимание, что местные власти своей халатностью поставили население города перед гранью экологической катастрофы. Причем причины для беспокойства были. В интернете регулярно появлялись фотографии и посты львовян, которые подтверждали, что скопления не вывезенного мусора становятся повсеместным явлением. Именно тогда впервые зазвучали слова о том, что настоящая жемчужина, туристическая столица Украины может в скором будущем превратиться в "мусорную столицу" Украины.
Следующие волны недовольства были связаны с полным отсутствием информации о действиях властей относительно возникшей проблемы, а также появившимися сведениями о вероятном строительстве мусороперерабатывающего завода вблизи населенных пунктов. Естественно, без учета мнения жителей этой местности
Подобное положение дел сильно пошатнуло позиции мэра Львова и его команды. Это и не удивительно, ведь имел место быть ряд критических ошибок, которые просто не могли пройти бесследно. Разве власти города не понимали, что "мусорный коллапс" неизбежен? Разве не они вывозили мусор на свалки, которые годами пребывают в аварийном состоянии? Разве не они приняли решение о том, что нормальное и своевременное строительство мусороперерабатывающего завода не является приоритетной задачей? После того, как случилось ЧП, разве не они наложили гриф секретности на все свои действия, чтобы избежать ответственности?
На самом деле таких вопросов можно задать еще много, но в этом нет смысла. Достаточно ответить на 2-3 из них, чтобы было однозначно понятно – преступная халатность чиновников привела не только к вероятности экокатастрофы местного масштаба, но и к человеческим жертвам.
После того, как стало понятно, что мусор девать некуда и область не в состоянии справиться с ЧП, действия властей города условно разделились на два подвида – открытые и скрытые. В "открытом" варианте был достигнут ряд договоренностей, согласно которым отходы из Львова делились на лимитированные части, которые развозились по разным областям Украины, включая Киевскую. В "скрытом" варианте делалось то же самое, только неофициально, в обход контроля общественности и без каких-либо ограничений.
Сразу отмечу, что именно совокупность первого и второго вариантов вызвала массовое недовольство украинцев, что, в свою очередь привело к тому, что проблема одного города превратилась в проблему национального масштаба.
Повсеместно начала появляться информация о том, что львовский мусор обнаруживается в абсолютно разных областях Украины: Волынская, Хмельницкая, Киевская, Ровенская, Николаевская, Тернопольская и другие области стали невольным пристанищем для чужих отходов. Масштаб "трагедии" можно проследить по заголовкам новостей:
Дошло до того, что жители ряда областей, опасаясь за своё здоровье, умышленно блокировали подъезды к своим городам для того, чтобы перекрыть дорогу фурам с мусором. В некоторых случаях такие акции довольно быстро увенчались успехом. Например, в Николаеве после вынужденного проведения внеочередной сессии горсовета прием мусора был полностью прекращен.
Совсем недавно львовский мусор "всплыл" в Фастовском районе Киевской области. Причем прямо во время его отгрузки, которая осуществлялась среди бела дня. Только благодаря активности местных жителей водитель грузовика был задержан. Таких ситуаций по всей Украине десятки, если не сотни.
<
Для меня до сих пор остается загадкой, как люди, которые своими действиями (а еще больше бездеятельностью) привели к проблеме национального масштаба, продолжают оставаться на своих должностях. Нет никаких сомнений в том, что если бы подобная ситуация произошла в Европе, то чиновники, которые допустили оплошности в своей работе, незамедлительно сложили свои полномочия и несли ответственность перед законом. У нас же до сих пор не прекращается практика, когда виноватых ищут везде, кроме управленческих кабинетов.
Даже более – партия "Самопомощь", которую возглавляет мэр Львова Садовый, находясь в парламенте, умудряется рассказывать, что и кому нужно делать, не скрывая своих политических амбиций и планов занять более уверенные позиции во власти. Хотя это их личное дело. Насколько можно (и можно-ли) доверять тем, кто "вынос мусора" превратил в проблему национального масштаба – пусть каждый решает сам.
PS: не секрет, что украинцы обладают исключительным чувством юмора, поэтому некоторые наши сограждане просто не могли обойти проблему львовского мусора стороной и создали такой коллаж":
"Нещодавня новина про те, що під Києвом знову були виявлені "загублені" відходи зі Львова, нагадала мені про події піврічної давності і стала основою для цієї публікації", - пише журналіст, громадський діяч і політичний експерт Михайло Кириленко в .
Далі - пряма мова.
"Епопея під назвою "Львівське сміття" почалася більше півроку тому. Хоча, не сумніваюся в тому, що ця проблема була актуальна набагато раніше, але, як і буває в подібних ситуаціях, відбулася подія, яка не тільки відкрила очі громадськості, але і зробила неможливим подальше замовчування цієї проблеми. Я говорю про пожежу на Грибовицькому сміттєзвалищі, коли в результаті сходу "сміттєвої лавини" загинули три рятувальника ДСНС і співробітник комунальної служби.
Після цього інциденту Грибовицьке сміттєзвалище, яке була одним з найбільших на території Львівської області, перестало приймати відходи, а значить, сміття зі Львова вивозити стало просто нікуди. Варто зазначити, що до трагедії сміття в ці місця вивозилося протягом 25 років по 600-700 тонн в день. Розумно припустити, що рано чи пізно кількість відходів повинна було перевищити допустимі норми і привести до "сміттєвого колапсу". Що, власне кажучи, і сталося.
Реакція жителів Львова та області не змусила себе чекати. Перша хвиля невдоволення почалася відразу після того, як прийшло розуміння, що місцева влада своєю халатністю поставила населення міста перед межею екологічної катастрофи. Причому причини для занепокоєння були. В інтернеті регулярно з'являлися фотографії та пости львів'ян, які підтверджували, що скупчення сміття стає повсюдним явищем. Саме тоді вперше зазвучали слова про те, що справжня перлина, туристична столиця України може в недалекому майбутньому перетворитися в "сміттєву столицю" України.
Наступні хвилі невдоволення були пов'язані з повною відсутністю інформації про дії влади щодо проблеми, а також з'явилися відомості про ймовірне будівництво сміттєпереробного заводу поблизу населених пунктів. Природно, без урахування думки жителів цієї місцевості
Такий стан справ сильно похитнув позиції мера Львова та його команди. Це й не дивно, адже мав місце ряд критичних помилок, які просто не могли пройти безслідно. Хіба влада міста не розуміла, що "сміттєвий колапс" неминучий? Хіба вони не вивозили сміття на звалища, які роками перебувають в аварійному стані? Хіба не вони прийняли рішення про те, що нормальне і своєчасне будівництво сміттєпереробного заводу не є пріоритетним завданням? Після того, як сталася трагедія, хіба не вони наклали гриф секретності на всі свої дії, щоб уникнути відповідальності?
Насправді таких питань можна задати ще багато, але в цьому немає сенсу. Досить відповісти на 2-3 з них, щоб було однозначно зрозуміло - злочинна халатність чиновників призвела не тільки до ймовірності екокатастрофи місцевого масштабу, а й до людських жертв.
Після того, як стало зрозуміло, що сміття дівати нікуди і область не в змозі впоратися з цим, дії влади міста умовно розділилися на два підвиди - відкриті і приховані. У "відкритому" варіанті було досягнуто ряд домовленостей, згідно з якими відходи зі Львова ділилися на лімітовані частини, які розвозились по різних областях України, включаючи Київську. В "прихованому" варіанті робилося те ж саме, тільки неофіційно, в обхід контролю громадськості і без будь-яких обмежень.
Відразу зазначу, що саме сукупність першого і другого варіантів викликала масове невдоволення українців, що, в свою чергу призвело до того, що проблема одного міста перетворилася на проблему національного масштабу.
Повсюдно почала з'являтися інформація про те, що львівське сміття знаходять в абсолютно різних областях України: Волинська, Хмельницька, Київська, Рівненська, Миколаївська, Тернопільська та інші області стали мимовільним притулком для чужих відходів. Масштаб "трагедії" можна простежити за заголовками новин:
Дійшло до того, що жителі ряду областей, побоюючись за своє здоров'я, навмисне блокували під'їзди до своїх міст для того, щоб перекрити дорогу фурам зі сміттям. У деяких випадках такі акції досить швидко увінчалися успіхом. Наприклад, в Миколаєві після вимушеного проведення позачергової сесії міськради прийом сміття був повністю припинений.
Зовсім недавно львівське сміття "спливло" в Фастівському районі Київської області. Причому прямо під час його відвантаження, яке здійснювалося серед білого дня. Тільки завдяки активності місцевих жителів водій вантажівки був затриманий. Таких ситуацій по всій Україні десятки, якщо не сотні. Для мене досі залишається загадкою, як люди, які своїми діями (а ще більше бездіяльністю) привели до проблеми національного масштабу, продовжують залишатися на своїх посадах. Немає ніяких сумнівів у тому, що якби подібна ситуація сталася в Європі, то чиновники, які допустили помилки в своїй роботі, склали б свої повноваження і несли відповідальність перед законом.
У нас же досі не припиняється практика, коли винних шукають всюди, крім управлінських кабінетов. Ба більше - партія "Самопоміч", яку очолює мер Львова Садовий, перебуваючи в парламенті, примудряється розповідати, що і кому потрібно робити, не приховуючи своїх політичних амбіцій і планів зайняти більш міцні позиції у владі. Хоча це їх особиста справа.
Наскільки можна (і чи можна) довіряти тим, хто "винесення сміття" перетворив на проблему національного масштабу - нехай кожен вирішує сам.
PS: не секрет, що українці мають виняткове почуття гумору, тому деякі наші співгромадяни просто не могли обійти проблему львівського сміття стороною і створили такий колаж":