STATUS QUO

Правда про прайди, або Кілька слів про гей-паради

Марш рівності, який організовує ЛГБТ-спільнота і який пройшов в столиці України 17 червня, охороняли близько 5 тисяч правоохоронців. Поліції вдалося забезпечити порядок і не допустити провокацій - 57 активістів, які намагалися перешкодити Маршу, були затримані. Проте протягом всієї акції напруженість не спадала. Адже всі попередні аналогічні заходи показали: частина українського суспільства, причому досить активна його частина у вигляді патріотів, не готова розділити європейські цінності, невід'ємною частиною яких є толерантність до представників секс-меншин. Чому так - в авторському матеріалі Status Quo, який був опублікований два роки тому, але, схоже, не втратив своєї актуальності.

Гомосексуалізм і традиційна мораль

Ставлення до сексуальних меншин в суспільстві формувалося тисячоліттями, а джерелом цього процесу була релігійна етика. Власне, цьому ж джерелу ми зобов'язані всім базовим морально-етичним установкам.

"А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, то обидва вони зробили гидоту" (Лев. 20. 13), "Не обманюйте себе ... ні блудодійники, ні мужеложники ... Царства Божого не успадкують" (1 Кор. 6. 9-10), "Жінки замінили природне єднання на протиприродне, те ж саме й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили і вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому оману" (Рим. 1. 26-27).

Це цитати з Біблії однозначно свідчать про гріховність мужеложества, і ніякі пізні тлумачення цих текстів так і не змогли похитнути це відношення. Тим більше, найавторитетніші християнські богослови ніяк інакше ці тексті не трактували. Наприклад, Іоанн Златоуст стверджував, що "мужеложники гірше убивць". Із засудженням гомосексуалізму з опорою на текст Писання виступали Фома Аквінський, Блаженний Августин і багато інших християнських богословів.

Іслам щодо одностатевої любові настільки ж категоричний. Підставою для такого твердження служить коранічна притча про народ Лутай (Содом і Гоморра), який розгнівав Аллаха за те, що використовував в пристрасті чоловіків замість жінок (Коран 7:81).

Зараз, під впливом лібералізації всього і вся, серед представників трьох найбільших аврамічних релігій ведуться суперечки про ставлення до сексуальних меншин, і догмати, викладені в священних текстах, ставляться під сумнів. Але в даному випадку важливо інше: тисячі років вчення, що служили фундаментом сучасної західної цивілізації, вважали мужолозтво гріхом, і що не менш важливо для розуміння того, що відбувається, - не рахували одностатеві відносини нормою. У цьому плані особливо цікаво ставлення до гомосексуалізму в іудаїзмі. Воно спирається на вже наведену цитату з біблійної книги Левит. Слово "гидоту" є перекладом слова "то'ева", яке трактується Талмудом як скорочення, що означає "Ти відхиляється від природного ".

Чого насправді хочуть ЛГБТ-активісти?

Якщо послухати ЛГБТ-активістів, серед яких, до речі, чимало людей з гетеросексуальною орієнтацією, то мета їх - не стільки відстояти права гомосексуалістів і лесбіянок, скільки поборотися проти дискримінації за будь-якою ознакою, заявити про права людини і взагалі нагадати про громадянські свободи. Тут з "райдужними" активістами важко не погодитися: їх цілі дійсно виходять за рамки захисту прав конкретної групи населення. Тим більше, ніякі факти нехтування їх прав в Україні громадськості не відомі.

Так які ж справжні цілі ЛГБТ-руху? Частково це дійсно боротьба з дискримінацією. Можна це назвати і так. А можна назвати боротьбою за заперечення ненормальності як такої. Адже якщо визнати гомосексуалізм нормою, тому що це вроджена властивість людини, то нормою можна визнати все що завгодно, будь-які прояви людського єства, які є не набутими, а вродженими. Іншими словами - раз ти з цим народився, то в цьому не винен, а значить - будь-які дії, які так чи інакше маркують твої вроджені особливості, є дискримінація. За такою логікою, нормальними слід вважати педофілів, інших збоченців, сексуальних маніяків, людей, які мають схильність до насильства і взагалі до будь-якої дивиантної поведінки ... Найголовніше - довести, що це властивість вроджена, і вуаля - навіть слово, висловлене проти, не кажучи вже про переслідування законом, - це дискримінація.

Надзвичайно просунута в цьому плані Європа, вже переступила через дискримінацію гомосексуалізму, всерйоз обговорює перспективи боротьби за свої права педофілів. Хто буде наступний? Сексуальні маніяки? Вбивці? Чому б і ні? Адже є наукова теорія, що схильність до насильства має генетичну природу. Так що цілком можливо, вже через кілька років який-небудь європейський Чикатило буде отримувати не довічне ув'язнення, а курси терапії, раз в тиждень розповідаючи про свою долю співчутливому психоаналітику. Дикість? Ні в якому разі. Суперечки про те, як ставитися до маніяка або педофілу - як до злочинця або як до жертви власного унікального психічного пристрої, - ведуться в Європі і США не один рік. І з огляду на семимильні кроки до толерантності, які робить західний світ, цілком можливо, що злочинців стануть лікувати, а не саджати.

Ідеологія і агресія

Горезвісна толерантність є частиною цивілізаційної моделі, яку нам посилено нав'язують. Саме тому тема прав сексуальних меншин, яка знаходиться приблизно у другій сотні проблем, що хвилюють українців, раптом піднялася на поверхню суспільного дискурсу. Адже насправді, визнання нетрадиційної сексуальної орієнтації нормою і головне - інституціалізація цього у вигляді легалізації одностатевих шлюбів і можливості усиновлювати одностатевими парами дітей відкриє шлюз, через який в наше суспільство хлинуть інші прояви захисту прав усіх і вся. За цим піде ювенальна юстиція, відмова від гендерного поділу шляхом іменування матерів від батьків "Батько номер 1" і "Батько номер 2" та інші прояви ліберальної толерантності, які зараз нам здаються, м'яко кажучи, дивними.

Ця ідеологічна боротьба ведеться досить агресивно. Мережа сповнена текстів, які спритно звалюють в одну купу права людини і визнання нормою одностатевих шлюбів. А людина традиційних поглядів, який ризикне увірватися в дискусію, ризикує отримати ярлик "совок", "бидло" або "гомофоб". Таким чином, в суспільство активно впроваджується думка, що будь-яке неприйняття одностатевих відносин є ознака "відсталості", "тоталітарності" і взагалі "убогості".

Отже, проблема прав сексуальних меншин унікальна двоякістю своєї значимості. З одного боку, мають рацію ті, хто стверджує, що проблема ця надумана, і ніякого впливу на життя українців надати не може. Дійсно, людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією куди менше, ніж, наприклад, пенсіонерів або інвалідів, чиї права дійсно потребують захисту. До того ж ніякої явної дискримінації секс-меншин з боку від природи толерантних українців не видно.

Але все це вірно, якщо розглядати проблему поза ідеологічного контексту. У цьому контексті боротьба ЛГБТ-спільноти за свої права (а по суті - за визнання нормою того, що суспільна мораль нормою не визнає) є не що інше, як частина масштабного наступу на традиційні цінності. Тому в даному випадку "відсидітися в окопі" не вдасться: читач, якщо, звичайно, він хоче хоч якось впливати на своє життя або життя своїх дітей, зобов'язаний виробити своє ставлення до цієї проблеми, який би незначною вона не здавалася на перший погляд.

Наостанок хотілося б підкреслити, що автор не закликає якимось чином обмежувати права представників секс-меншин і не підтримує тих, хто заявляє про бажання "втопити в крові" гей-паради. Насильство - неприйнятно, а дискримінація - огидна. Але є межа між "утиском прав" і "визнанням нормою". Так, це тонка грань, але вона є, і її потрібно чітко встановити. З точки зору прав, в Україні права ЛГБТ-спільноти не ущемляються ніяк, у всякому разі, з позицій закону. Неприйняття на побутовому рівні - це питання культури, який можна вирішити без визнання нормою того, що нормою не є. А ось питання, чи визнавати нормою нетрадиційну сексуальну орієнтацію, потрібно вирішувати, керуючись традиційною етикою і мораллю, якщо ми дійсно вважаємо себе частиною християнської цивілізації, або ж ігноруючи ці "пережитки". В кінцевому підсумку це, дійсно, цивілізаційний вибір, і в даному питанні з ЛГБТ-активістами важко не погодитися.


Марш равенства, который организовывает ЛГБТ-сообщество и который прошел в столице Украины 17 июня, охраняли около 5 тысяч правоохранителей. Полиции удалось обеспечить порядок и не допустить провокаций - 57 активистов, пытавшихся помешать Маршу, были задержаны еще до его начала. Тем не менее на протяжении всей акции напряженность не спадала. Ведь все предыдущие аналогичные мероприятия показали: часть украинского общества, причем весьма активная его часть в виде патриотов, не готова разделить европейские ценности, неотъемлемой частью которых является толерантность к представителям секс-меньшинств. Почему так – в авторском материале Status Quo, который был опубликован два года назад, но, похоже, не потерял своей актуальности.

Гомосексуализм и традиционная мораль

Отношение к сексуальным меньшинствам в обществе формировалось тысячелетиями, а источником этого процесса была религиозная этика. Собственно, этому же источнику мы обязаны всем базовым морально-этическим установкам.

"Если кто ляжет с мужчиною, как с женщиною, то оба они сделали мерзость" (Лев. 20. 13), "Не обманывайтесь... ни малакии, ни мужеложники... Царства Божия не наследуют" (1 Кор. 6. 9-10), "Женщины их заменили естественное употребление противоестественным; подобно и мужчины, оставив естественное употребление женского пола, разжигались похотью друг на друга, мужчины на мужчинах делая срам и получая в самих себе должное возмездие за свое заблуждение" (Рим. 1. 26-27).

Это цитаты из Библии однозначно свидетельствуют о греховности мужеложества, и никакие поздние толкования этих текстов так и не смогли поколебать это отношение. Тем более, самые авторитетные христианские богословы никак иначе эти тексты не трактовали. Например, Иоанн Златоуст утверждал, что "мужеложники хуже убийц". С осуждением гомосексуализма с опорой на текст Писания выступали Фома Аквинский, Блаженный Августин и многие другие христианские богословы.

Ислам в отношении однополой любви столь же категоричен. Основанием для подобного утверждения служит кораническая притча о народе Лута (Содом и Гоморра), который прогневал Аллаха за то, что использовал в страсти мужчин вместо женщин  (Коран 7:81).

Сейчас, под влиянием либерализации всего и вся, среди представителей трех самых крупных аврамических религий ведутся споры об отношении к сексуальным меньшинствам, и догматы, изложенные в священных текстах, подвергаются сомнению. Но в данном случае важно другое: тысячи лет учения, служащие фундаментом современной западной цивилизации, считали мужеложство грехом, и что не менее важно для понимания происходящего – не считали однополые отношения нормой. В этом плане особенно интересно отношение к гомосексуализму в иудаизме. Оно опирается на уже приведенную цитату из библейской книги Левит. Слово "мерзость" является переводом слова "то’ева", которое трактуется Талмудом как сокращение, означающее "Ты отклоняешься от природного, естественного".

Чего на самом деле хотят ЛГБТ-активисты?

Если послушать ЛГБТ-активистов, среди которых, кстати, немало людей с гетеросексуальной ориентацией, то цель их – не столько отстоять права гомосексуалистов и лесбиянок, сколько побороться против дискриминации по любым признакам, заявить о правах человека и вообще напомнить о гражданских свободах. Здесь с "радужными" активистами трудно не согласиться: их цели действительно выходят за рамки защиты прав конкретной группы населения. Тем более, никакие факты попрания их прав в Украине общественности не известны.

Так каковы же истинные цели ЛГБТ-движения? Отчасти это действительно борьба с дискриминацией. Можно это назвать и так. А можно назвать борьбой за отрицание ненормальности как таковой. Ведь если признать гомосексуализм нормой, потому что это врожденное свойство человека, то нормой можно признать все что угодно, любые проявления человеческого естества, которые являются не приобретенными, а врожденными. Иными словами – раз ты с этим родился, то в этом не виноват, а значит – любые действия, так или иначе маркирующие твои врожденные особенности, есть дискриминация. Следуя такой логике, нормальными следует считать педофилов, других извращенцев, сексуальных маньяков, людей, имеющих склонность к насилию и вообще к любому дивиантному поведению... Самое главное - доказать, что это свойство врожденное, и вуаля – даже слово, высказанное против, не говоря уже о преследовании законом, – это дискриминация.

Чрезвычайно продвинутая в этом плане Европа, уже перешагнувшая через дискриминацию гомосексуализма, всерьез обсуждает перспективы борьбы за свои права педофилов. Кто будет следующий? Сексуальные маньяки? Убийцы? Почему бы и нет? Ведь есть научная теория, что склонность к насилию имеет генетическую природу. Так что вполне возможно, уже через несколько лет какой-нибудь европейский Чикатило будет получать не пожизненное заключение, а курсы терапии, раз в неделю рассказывая о совей судьбе участливому психоаналитику. Дикость? Отнюдь. Споры о том, как относиться к маньяку или педофилу – как к преступнику или как к жертве собственного уникального психического устройства, - ведутся в Европе и США не один год. И учитывая семимильные шаги к толерантности, которые делает западный мир, вполне возможно, что преступников станут лечить, а не сажать.

Идеология и агрессия

Пресловутая толерантность является частью цивилизационной модели, которую нам усиленно навязывают. Именно поэтому тема прав сексуальных меньшинств, которая находится приблизительно во второй сотне проблем, волнующих украинцев, вдруг поднялась на поверхность общественного дискурса. Ведь на самом деле, признание нетрадиционной сексуальной ориентации нормой и главное – институциализация этого в виде легализации однополых браков и возможности усыновлять однополыми парами детей откроет шлюз, через который в наше общество хлынут другие проявления защиты прав всех и вся. За этим последует ювенальная юстиция, отказ от гендерного разделения путем именования матерей от отцов "Родитель номер 1" и "Родитель номер 2" и прочие проявления либеральной толерантности, которые сейчас нам кажутся, мягко говоря,  странными.

Эта идеологическая борьба ведется довольно агрессивно. Сеть полна текстов, которые ловко сваливают в одну кучу права человека и признание нормой однополых браков. А человек традиционных взглядов, который рискнет ворваться в дискуссию, рискует получить ярлык "совок", "быдло" или "гомофоб". Таким образом, в общество активно внедряется мысль, что любое неприятие однополых отношений есть признак "отсталости", "тоталитарности" и вообще "убогости".

Итак, проблема прав сексуальных меньшинств уникальна двоякостью своей значимости. С одной стороны, правы те, кто утверждает, что проблема эта надумана, и никакого влияния на жизнь украинцев оказать не может. Действительно, людей с нетрадиционной сексуальной ориентацией куда меньше, чем, например, пенсионеров или инвалидов, чьи права действительно нуждаются в защите. К тому же никакой явной дискриминации секс-меньшинств со стороны от природы толерантных украинцев не видно.

Но все это верно, если рассматривать проблему вне идеологического контекста. В этом контексте борьба ЛГБТ-сообщества за свои права (а по сути - за признание нормой того, что общественная мораль нормой не признает) есть не что иное, как часть масштабного наступления на традиционные ценности. Поэтому в данном случае "отсидеться в окопе" не удастся:  читатель, если, конечно, он хочет хоть как-то влиять на свою жизнь или жизни своих детей, обязан выработать свое отношение к этой проблеме, какой бы незначительной она не казалась на первый взгляд.

Напоследок хотелось бы подчеркнуть, что автор не призывает каким-то образом ущемлять права представителей секс-меньшинств и не поддерживает тех, кто заявляет о желании "утопить в крови" гей-парады. Насилие - неприемлемо, а дискриминация - отвратительна. Но есть грань между "ущемлением прав" и "признанием нормой". Да, это тонкая грань, но она есть, и ее нужно четко установить. С точки зрения прав, в Украине права ЛГБТ-сообщества не ущемляются никак, во всяком случае, с позиций закона. Неприятие на бытовом уровне - это вопрос культуры, который можно решить без признания нормой того, что нормой не является. А вот вопрос, признавать ли нормой  нетрадиционную сексуальную ориентацию, нужно решать, руководствуясь традиционной этикой и моралью, если мы действительно считаем себя частью христианской цивилизации, или же игнорируя эти "пережитки". В конечном итоге это, действительно, цивилизационный выбор, и в данном вопросе с ЛГБТ-активистами трудно не согласиться.

comments powered by Disqus